Під час турецької окупації Подільського воєводства (1672—1699) була перероблена на мечеть, до церкви було прибудовано мінарет, який не зберігся. Після вигнання турків — знову християнський храм. Довкола церкви збереглися оборонні мури. У 1920-х роках на парафії з кількаденним візитом побував Іван Огієнко — майбутній митрополит Іларіон, а в 1921 році храм вивідав молодий офіцер, майбутні» Президент Франції Шарль де Голль. До 1946 року парафія і храм належали до УГКЦ, з 1946 року — перейшли до РПЦ. Під час воєнних дій церква була дуже пошкоджена. 6 серпня 1991 року за благословення єпископа-ординарія Івано-Франківської єпархії УГКЦ владики Софрона Дмитерка парафію УГКЦ було відновлено, а 25 серпня 1991 року її було зареєстровано в органах державної влади. Храм залишився за парафією. За служіння о. Геннадія Михайлюка у храмі було встановлено іконостас, зроблено внутрішній розпис. Відбулася майже тижнева місія оо. Редемптористів: о. Романа Криси було організовано спільноту УМХ, братства «Апостольство молитви» і «Матері Божої Неустанної Помочі», Вівтарна дружина. 25 квітня 1997 року освячено два нові дзвони: «Святий Онуфрій» та «Святий Василій Великий». З 19 листопада 2000 року парафія підпорядкована новоствореній Бучацькій єпархії. 23 червня 2001 року парафіяни разом з парохом о. Романом Крісою побували в Києві на зустрічі зі Святішим Отцем Іваном-Павлом II. Парафію відвідували владика Йосафат Говера — екзарх Луцький та владика Гліб Лончина — Апостольський екзарх для українців-католиків у Великій Британії.